Останні місяці в Україні дуже жваво дискутуються питання щодо необхідності, або абсурдності впровадження телемедицини. Нажаль, частіше зустрічаються негативні вислови з цього приводу. Отже, давайте розберемося – потрібна телемедицина, чи це просто якась дивна забаганка влади?
Пів-року тому перша людина в державі ініціювала зміні у законодавстві які б дозволили фактично реанімувати медицину в селі. Це було актуальним, зважаючі на ідеї медичної реформи’я, яка фактично призведе до перерозподілу коштів на охорону здоров’я не на користь села. Фактично сільська медицина просто перестала б їснувати і 40 відсотків населення не мали б навіть надії на медичну допомогу за місцем свого проживання.
Отже, суть ідеї полягала у тому, що за неможливості побудувати в кожному селі, кожній територіальній громаді по лікарні, сучасному діагностичному центру з кваліфікованими спеціалістами, планувалося забезпечити дистанційний доступ до таких клінік та лікарів, використовуючі сучасні телекомунікаційні технології – телемедицину. Принаймні, це б забезпечило вчасну та якісну діагностику на початкових етапах захворювання та кваліфікований нагляд за пацієнати з хронічними хворобами.
Ця ідея не нова, адже проблема доступу до медичної допомоги за межами міст та мегаполісів існує у більшості країн світу. Її вирішують саме шляхом запровадження сучасних технологій, у першу чергу – телемедицини. Тим більше, що запровадження йього методу не потребує довгого часу та значних бюджетних витрат.
Нажаль, за декілька місяців, перебуваючи в інформаційному вакуумі, прогресивна ідея закону про сільську медицину трансформувалася у щось зовсім інше, що немає нічого спільного з телемедициною. Ні медична спільнота, ні громади фатично не мають корректної інформаці про те, як і чому саме телемедицина може швидко вирішити багато проблем із отриманням належної медичної допомоги.
Сьогодні ми чуємо про eHealth та різноманітні медичні інформаціні системи, які потрібно купувати для кожної лікарні чи амбулаторії. Але до чого тут телемедицина, адже це різні речі, які за спільне мають лише використання телекомунікацій. Це можна порівняти з випадком, коли ви хочете будувати хату, а вам для цього пропонують придбати цілий завод з виробництва цегли та бетону.
За таких умов та відсутності корректної інформації про телемедицину, буде абсолютно очікуваною негативна реакція, як від медичної спільноти, так і від громад.
Не можливо отримати підтримку того, про що майже нічого не відомо. Можливості телемедицини потребують активного, і у першу чергу корректного, висвітлення у засобах масової інформації. Медична спільнота та громади повинні знати, що вони отримають від впровадження саме телемедицини, а не медичних інформаційних систем чи eHealth. Тільки усвідомлений вибір дозволить отримати результат.
