Телемедицина – важливий напрямок охорони здоров’я, народжений на межі клінічної медицини та інформаційних технологій.
За останні роки телемедицина набула нового значення для лікарів та пацієнтів. Ці зміни торкнулися і України.
Реформування медичної галузі потребує нових підходів до забезпечення медичною допомогою населення, особливо в регіонах, де основні медичні ресурси, у першу чергу інтелектуальні, сконцентровані у обласних центрах та великих містах.
З іншого боку, активне впровадження сімейної медицини потребує забезпечення надійної взаємодії між лікарями загальної практики – сімейними лікарями та лікарями-спеціалістами і діагностичними службами. Мова йде про організацію повноцінної консультативної допомоги, потреба в якій в умовах сімейної медицини значно збільшиться.
Отже, в умовах реформування системи охорони здоров’я, сьогодні виникає нагальна потреба організації дистанційної взаємодії між лікуючим лікарем (сімейним лікарем) і лікарем-спеціалістом (консультантом), а у частині випадків – із пацієнтом, або засобами моніторингу біометричних даних пацієнта.
Саме це дозволяє зробити телемедицина, як сучасний засіб дистанційного надання медичних послуг (медичної допомоги). На підтримку цього твердження можна навести пункти Коаліційної Угоди ВР України VIII скликання, що була підтримана Кабінетом Міністрів України в Програмі дій Уряду, де телемедицина визначена, як запорука якісної і доступної медицини.
На відміну від західної медицини, в Україні цей напрямок розвивається на недостатньому рівні.
Якщо матеріально-технічна база, за рахунок використання сучасних технологій, підтримується на певному рівні, що дозволяє вже сьогодні використовувати телемедицину в практичній діяльності медичних закладів, то підготовка спеціалістів та навчання лікарів, щодо застосування телемедицини, як засобу надання медичної допомоги, фактично не проводиться.
Нажаль, дистанційні медичні послуги (телемедицину) протягом багатьох років проводили інженери, програмісти, системні адміністратори, спеціалісти із інформатики та статистики тощо. Це одна із головних причин, чому сьогодні необхідно її необхідно створювати майже з нуля.
Отже, без організації навчання медичних кадрів, без активної інформаційної підтримки саме лікарської спільноти, без постійного підвищення рівня знань лікарів у цьому напрямку, неможливо впровадити телемедицину в діяльність медичних закладів. Неможливо забезпечити ефективне реформування системи охорони здоров’я без використання інноваційних технологій і впровадження телемедицини тому яскравий приклад.
Запровадження викладання телемедицини як одного з напрямків надання медичних послуг (медичної допомоги) у вищому навчальному закладі післядипломної освіти, дозволить створити надійний медичний інтелектуальний ресурс впровадження та використання телемедицини, як інструменту реформування системи охорони здоров’я.
Базовим закладом для викладання телемедицини може стати Державний заклад «Медичний центр телемедицини МОЗ України» (далі – Центр телемедицини). Центр телемедицини є єдиним провідним закладом впровадження та розвитку телемедицини в Україні. Завдяки наполегливим діям Центру телемедицини, розпочато створення національної телемедичної мережі, в яку вже сьогодні включено провідні медичні установи НАМН та МОЗ України та заклади охорони здоров’я більшості регіонів.
Ще один важливий напрямок діяльності – розробка проектів нормативних документів щодо застосування телемедицини в практичній діяльності медичних установ та приватно практикуючих лікарів. На сьогодні вже підготовлено 8 наказів МОЗ України за 2008-2013 рр. та чотири методичні рекомендації МОЗ України, які визначають основні засади впровадження телемедицини в закладах охорони здоров’я. Захищено дисертацію «Інформаційна технологія створення регіональних телемедичних мереж», в основі якої покладено напрацьований досвід практичного впровадження та розвитку телемедицини в Україні.
Важливо відзначити співпрацю ДЗ «Медичний центр телемедицини МОЗ України» із громадськими організаціями, зокрема із Українською асоціацією розвитку інформаційних технологій в медицині (УАРІТМ). Така співпраця дозволяє залучити до заходів з впровадження телемедицини провідних фахівців, як системи охорони здоров’я, так і провідних спеціалістів з телекомунікацій та інформатики.
Саме створення кафедри (навчального курсу) телемедицини на базі ДЗ «Медичний центр телемедицини МОЗ України» стане осередком навчання майбутніх фахівців з телемедицини, основою створення та удосконалення нормативної бази цього напрямку медичної допомоги та створить умови для підвищення доступності медичної допомоги населенню країни.
